«Війна скінчилась?» – питаю я у себе,
Війна в якої немає кінця…
Кохання – це цікав мрія,
Але цікавість ця страшна!
Скільки часу вмерло з думками про неї,
Всі думки як страшні вояки…
Всі вони заходять і виходять,
Не залишивши нічого окрім руїн…
Де ти Бог! Де Ти Мій Спасителю?!
Я не бачу вже нічого крім її!
Ти страждання причиняєш як би ворогу,
Боже змилуйся, хотів би я прийти!
Але не можу вже собою володіти,
Мій ворог – це моя душа отруєна коханням!
Я покохав її і я не можу збити,
Температуру болю і страждання!
Господи! Змилуйся над нами!
Спаси наші душі які у пастку попали!
Я раб кохання – отруєний жаданням!
В мені злились в одне:
Кохання і Любов!
Вблагаю оживи мій дух і мою душу –
Звільни від жадання мою кров!
В молитві я прошу дай втіху моїм думкам,
Моїй душі Ти радість подаруй –
Христову Зцілющу Любов!
2003
Прочитано 10082 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Былое… вновь терзает в кровь… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Это было надиктовано на очень старый телефон Siemens ME45 очень давно во время моей очередной прогулки по лесу. В недрах сего оно и покоилось до назначенного ему судьбой часа…
Часть текста в середине – безвозвратно пропала из-за порчи аудио-файла. Часть конца набил на клавиатуре кусками, но его еще нужно причесывать (на что – нет времени). Потому, размещаю только начало, может потом, когда-нибудь завершу,.. если в том - будет надобность…
===
Эпиграф
>>> Кто долго и пристально всматривается в Прошлое, иногда - лишает себя Будущего...
