Однажды утром под окном
Кабан в цветах копался рьяно,
И, вдруг, он о себе самом
Услышал разговор престранный -
Два лучших повара в дому
Пред праздником меню писали
И блюдо каждое к столу
Довольно бурно обсуждали:
- Ну, что, коллега, кабана
Обильно мы посыплем тмином,
Замочим в соусе тогда,
К столу украсим апельсином.
- О, да, приправим, а потом -
Зажарим с корочкой хрустящей,
Он вместе с молодым вином
Шедевром будет настоящим!
Тут - по рукам, составлен план,
Подсчитаны кило и граммы,
Решили твёрдо: наш кабан -
Звезда повАренной программы.
Услышав это, озверел
Кабан под натиском волненья,
От чувств на клумбу задом сел:
- Да что же это за везенье!?
Вчера был просто кабаном,
А завтра я - Звезда, извольте!
Не чуял даже пятачком
Я о таком карьерном взлёте!
Вот раньше мне петух кричал:
"Куда ты рыло своё сунешь!"
Гордился, дулся, унижал,
Теперь с меня пылинки сдунешь!
А старый мерин, даже тот
Грязнулей обзывал частенько,
Какой престранный оборот -
Теперь я принц, мне поклоненье!
Закатим же мы пир горой,
Все гости соберутся в доме,
Я в апельсинах, я - герой!
Какой респект моей персоне!...
Визжал кабан, тупой восторг
Из рыла громко извергая:
- К обидчикам не буду строг,
Великодушно вас прощаю!
Не в шутку разорался он:
- Обида мною позабыта,
Придите, звери, на поклон,
И поцелуйте мне копыта!
Но тут, откуда ни возьмись -
Петух, некстати так пришёлся:
- Уймись, чудовище, уймись,
Чего так рано разошёлся?!
- А ты не знаешь новостей? -
Кабан ответил изумлённый,
- Да знаю: завтра на заре
Ты будешь первый убиённый!
- Не может быть, а как же пир?!
Мне обещали выход звёздный!
И апельсиновый мундир, -
Спросил кабан плаксиво-слёзно,
- На пир тебе билет один -
Лишь смерть и тут: не будь в обиде,
А на пиру ты, господин,
Всем нужен только в мёртвом виде!
,,,
Иной за славу и почёт,
Среди людей свиньёй оставшись,
Не думает, что он умрёт,
За мусор жизнью расчитавшись...
Александр Юфик,
USA
Прославляю Господа в поэзии, хотя это не главное моё занятие в жизни. Всё, что есть хорошего в этих стихах - это от Него, все их недостатки беру на себя.
Сборник стихов "Песчинки"-2004 год. e-mail автора:youfik_a@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 13866 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
